Викладає з 1981 року, в АІСТі — з 1994.

Від редактора сайту: Учитель першої категорії. Захоплювалася » зануреннями» в історичні епохи. Ініціатор і один із перших організаторів загальношкільного творчого проекту «Пушкінський ліцей». Мати трьох АІСТят і вже навіть бабуся маленького АІСТятка. Улюблений дітками класний керівник.

Пряма мова: «Чому «АІСТ»? Тому, що покликала Надія Семенівна Вітковська. Спочатку в «нулевочку», а потім в 1-й клас. Розирнулася. Мамо рідна! Тут можна займатися з дітьми тим, що сама любиш: історією, книжками, поезією, театром, творами. Приємно ділитися своїми відкриттями. При цьому всі навколо допомагають, підтримують. Працює команда. Чудово! Кожна людина в «АІСТі» — особистість. У кожного є чому повчитися»

Педагогічне кредо: Цікаво вчити, цікаво вчитися.

З відгуків батьків: Ірина Борисівна — дивовижний вчитель, вона не тільки дуже творчо підходить до роботи з дітьми, а й продумує кожну деталь, кожну дрібницю робить з любов’ю, дуже якісно і з великим смаком. На кожному святі нас обов’язково чекає сюрприз ручної роботи від Ірини Борисівни — «корона » з квіткою хризантеми на святі осені, пряниковий будиночок на Різдво і т.д. Ірина Борисівна — майстер спостереження, вона відчуває настрій дітей, їх прагнення й інтереси, робить висновки. Її захопленість допомагає і нам, батькам, хоч трохи зануритися в те, у що вона разом з нашими дітьми пірнає цілком і повністю!

Із спогадів Марії Мельничук, випускниці 2005 року

Ірина Борисівна

В АІСТ я перейшла вчитися після другого класу, перші два роки я провчилася у звичайній школі. На мене справило величезне враження те, як Ірина Борисівна спілкується з класом. Не так як в попередній школі, вчитель — ніби військовий генерал з підлеглими солдатами, а як друга мама. На нас ніколи не кричали, нас не цькували, нам часто посміхалися, з нами грали на перервах і придумували усілякі цікавинки. Наприклад, з другого поверху на перший ми могли запросто з’їжджати по перилах у присутності вчителя. Запам’яталося, як у перші дні весни ми ліпили з тіста маленьких веснянок — пташечок, прикрашали їх родзинками, потім на шкільній кухні їх для нас випекли і ми пішли з ними на вулицю співати веснянки, гуляти і фотографуватися.