Для мене похід сина до дитсадка був неабияким викликом. Я — єдина дитина у родині, і, до того ж, не «дитсадівська», тому адаптація мого чада була нелегким періодом і для мене.

Тепер, коли Яків ходить до садочка із задоволенням, я можу зітхнути із полегшенням, бо знаю, що переступивши поріг «АІСТа», він потрапить у середовище друзів і в руки професіоналів.

Тут немає зрівнялівки, тут поважають і всебічно розвивають індивідуальність. Тут не намагаються зробити дитину «зручною», а вчать бути самим собою. Тут старші не глузують із менших, а допомагають їм. Мій особистий висновок: адаптація – не такий вже й складний процес, коли адаптуватись доводиться до хорошого.