Навчально-виховний комплекс «Школа АІСТ»: Центр розвитку дитини – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Сiмейна школа
АIСТ
  • На замітку
  •  
  • Перша у Вінниці приватна сімейна школа з 1 по 11 клас.
  • Дитячий садочок (Центр розвитку дитини) з елементами системи Монтессорі (з 2 років)
  • Дитячий садочок працює з 8:00 до 18:00. Є можливість відвідувати садочок до 13:00.
  •  

Занурення

Що таке "занурення"?

 Вперше про технологію занурення стало відомо з виходом у світ книги педагога-новатора М.П. Щетиніна «Осягнути неосяжне». Перша важлива характеристика цієї технології – вона належить до технології концентрованого навчання.

 Концентроване навчання – це спеціально організований процес навчання, що передбачає засвоєння більшого об’єму навчального матеріалу без збільшення навчального часу за рахунок зміни механізмів засвоєння, структури, форм подачі, особливого режиму занять.

 «Занурення» за Щетиніним передбачає тривале заняття одним словесно-знаковим предметом, за умови, що уроки «основного» предмету перемежовуються уроками образно-емоційної сфери. «Занурення» повторюються через певний проміжок часу. Очікується, що така побудова педагогічного процесу сприятиме більш глибокому і ґрунтовному засвоєнню знань. Обов’язковими компонентами концентрованого навчання є активні форми навчання (групова робота, взаємонавчання, гра), крупноблочна подача навчального матеріалу, залікова форма контролю знань.

 Занурення в АІСТі є одним із головних способів творення культурно-освітнього середовища школи, що дає можливість кожній дитині відчути себе творчою, успішною, потрібною особистістю.

 Кожна людина з раннього віку є носієм своєї національної культури, яка, в свою чергу, є невід’ємною часткою світового надбання і тісно взаємопов’язана з культурами інших народів. Культурно-історичні, географічні, екологічні, культурологічні проектні занурення, що реалізують безпосереднє спілкування із носіями культури допомагають пізнати світ у всьому його різноманітті та, водночас, є шляхом до самопізнання.

 Періодичність повторення проектних занурень дає змогу кожній дитині щоразу глибше пізнавати предмет дослідження, сприймаючи його по-новому у відповідності до віку та нової якості. В ході занурення відбувається інтеграцій навчальних предметів різних циклів навколо однієї теми. Навчання (і взагалі перебування в школі) стає вмотивованим, а тому – і захоплюючим, і цікавим.

 Занурення можуть тривати від кількох днів до кількох місяців. Теми бувають найрізноманітніші залежно від того, що хотіла б вивчати команда класу. Незалежно від теми, занурення завжди сприяє кращому опануванню програмних вимог, за рахунок підвищення мотивації. Є занурення традиційні (але не обов'язкові), є й унікальні, які відбулися в конкретному класі в силу певних його особливостей.

Не існює якоїсь стандартної схеми чи сценарію проведення занурень. Кожне занурення індивідуальне і оригінальне, бо відображає інтереси конкретної команди класу: дітей, батьків та вчителів. Звісно, реалізація занурення вимагає великих зусиль, але воно допомагає об'єднати-захопити всіх учасників педагогічного процесу і цим сприєя спільному сімейному проживанню шкільних років дитини. Тому, як правило, закінчуються занурення сімейним святом, де знову в спільній діяльності відбувається єднання-підведення підсумків.

Тема, прожита таким способом, назавжди залишаєтсья в пам'яті та душі дитини. Уявіть собі вивчення рідного міста, присмачене радісними щотижневими екскурсіями з "виїзними" чаюваннями, підкріплене можливістю спробувати себе в ролі фотографа, а в фіналі щей підігріте азартом тематичного "Що? Де? Коли?"!

Ось кілька прикладів:

"Залюблення" в рідне місто. 4 клас. 2013 рік.

Розповідає один із класних керівників (в початковій школі у нас вчителі працюють в парах, два педегоги ведуть один клас) 4 класу Маритнюк Ірина Борисівна.

Вересень-жовтень ми присвятили вивченню і залюбленню в своє рідне місто. П'ять піших екскурсій разом з істориком і знатоком Олександром Савєльєвим.

 

Теми: Замки Вінниці, Єрусалимка, Річкою Каліч, Архітектор Артинов, Від мосту до мосту (вулицею Козицького).

 

Також кожна дитина приготувала дослідження про свою вулицю.

Про свої відкриття і враження розповідали батькам 22 жовтня 2013 року, влаштувавши вернісаж малюнків та фотопрезентацію "Вінницькі мандри". А ще Брейн-ринг збірних дитячо-батьківських команд на знання історичних "родзинок" Вінниці. Гість вечора - Анатолій Секретарьов, історик і поет, знавець історії міста. Діти виконали його авторську пісню "Єврейский мальчик".

 

 

Космос. 2 клас. 2012 рік. 

Про фінал занурення в тему "Космос" розповідають самі другокласники.

Олексій Верезуб

Мої враження від космічної гри!

Одного разу після батьківських зборів ми почали грати космічне свято. Але свято було не звичайне – ми грали в командах.

У нашій команді були я (Олексій Верезуб), Вадим Грязнов і Анжеліка Петруняк. Також мій тато – Олег, і Ліля Станіславівна, і Інна Михайлівна.

Мені сподобався конкурс «Кільця Сатурна». Він був найважчий. Нам зробили перешкоди, які потрібно було долати.

Довелось подумати у конкурсі «Космічна задача».

Гарно грала Ліза Барцьось у команді «Біла зірка».

І мій тато молодець. Він наважився розказати невідому для нього картку у конкурсі «Космобліц».


2012_12_06-07 Космоекспедиція

Особливо дякую Любові Костянтинівні – вона була у команді «Змінна зірка» і допомагала Ярославу Михайловичу у грі «Кільця Сатурна».

 

Ліза Кренцина

В 2012 році у грудні 6 числа о 5 годині у школі «АІСТ» у другому класі розпочалося свято!!!!!!!!

До мене прийшли мама і тато!!! Тато грав зі мною. Наша команда називалася «Жовта зірка»!!! В нашій команді грав Лука, ще Ігор, тато, ще Ігор Михайлович, ще Наталя Юріївна.

2012_12_06-11 Кільця Сатурна

В нас були конкурси. Мені було важко, коли з папою пролазила через шарфики-кільця Сатурна. Ще було важко, коли Ярослав Михайлович почав задавати третє коло космічних запитань, на які ми відповідали хором!!!

Мені дуже сподобався конкурс капітанів. Там капітан брав картку і описував об’єкт, який був там зображений!!!

Ще мені сподобався конкурс «Метеоритний дощ». Мій тато пускав бульбашки, а ми їх ловили. Потрібно було, щоб жодна бульбашка не впала на землю!!!

В кінці ми підраховували жетони. У синьої команди набралось найбільше. Ярослав Михайлович їх зважив – їх не вистачало. Коли усі жетони зібрали, їх стало достатньо для перемоги!!!!!

 

Катруся Кіндзерська

6 грудня о 5 годині в 2 класі розпочалося Космічне свято. 

2012_12_06-01 Космоведучі

На святі ми грали по командах з батьками. До мене в команду прийшли і мама, і папа. З нами в команді також була Настя (моя сестра), Ліза Меженцева і Лізин старший брат Женя.

На цьому святі було кілька команд, я була, наприклад, в команді «Червоної зірки». А ще була «Жовта зірка», в ній грали: Лука, Ліза К., Ігор. Із батьків: Едуард Наумович, Ігор Михайлович, Наталя Юріївна. В команді «Біла зірка»: Ліза Б., Іван, Аня Ш.. З батьків: Марина Анатоліївна, Ірина Олександрівна, Олена Ігорівна. В команді «Блакитна зірка» грали: Олексій, Анжеліка, Вадим. А з батьків: Олег Віталійович, Інна Михайлівна та Ліля Станіславівна.


2012_12_06-16 Задача

І так командами ми грали в різні конкурси і «Космонебилиця» і, дуже відповідальний був конкурс, «Космозадача» та інші.

2012_12_06-14 Задача

Перший конкурс називався «Космічний хор». Я зараз розкажу як це грається. Ярослав Михайлович задавав нам запитання про якийсь космічний об’єкт, а ми мали по складах, хлопаючи в долоні, сказати правильну відповідь.

Мені сподобалися два конкурси «Мильний зорепад» та «Кільця Сатурна». В гру «Мильний зорепад» грати легко, але весело. В нашій команді, мій папа видував мильні бульбашки, а я і всі інші з «Червоної зірки» мали їх ловити, щоб вони не впали на землю.

А в гру «Кільця Сатурна» теж дуже цікаво грати (діти 2 класу приносили шарфи для цього конкурсу) діти з батьками тримали ці шарфи, стоячи один навпроти одного, і розмахували ними в різні сторони. А в той час команда, яка грала, розташовувалась парами (діти з батьками) і мала, не розриваючи рук, пройти через ці перешкоди утворені шарфиками. Ця гра була така цікава, що сама Любов Костянтинівна грала з нами!

В кінці свята всі команди підраховували жетони (бо за кожну правильну відповідь видавалися жетони). У нас було 39, а у «Блакитної зірки» – аж 42. Я вже подумала, що все, вони точно виграли. Але виявилось, що ні.

2012_12_06-03 Жовта зірка

У Ярослава Михайловича були електронні ваги. Він приєднав ці ваги до ноутбука і там було написано, що це не перемога. На другий раз ми зібрали всі жетони всіх команд, і знаєте, це теж була не перемога. Третій раз Ярослав Михайлович згадав, що діти ще трудилися влітку, і роздав подяки за цю роботу. Ці подяки теж принесли командам жетони. Але й це не було перемогою.

2012_12_06-17 Вага

Ярослав Михайлович запитав: «Діти, а хто ще трудився для нашого свята?». Ми подумали і вигукнули: «Батьки!».

Всі жетони, які залишилися потрапили на електронні ваги. На екрані з’явився напис: «Перемога… близько».

Ми думали-думали, кого ж іще не вистачає. І Ваня вигукнув, що не вистачає ще жетонів від вчителів. Ми всі погодились. І знайшлися ще два останніх жетони. Ярослав Михайлович та Валентина Петрівна вкинули свої жетони на вагу. І виявилось, що родина другого класу ПЕРЕМОГЛА!!!

2012_12_06-18 Вага

Це було написано на екрані. І також там була написана підказка, що дарунок треба шукати там, де карта АІСТиного зоряного неба.

Ми всі подумали, що подарунок буде в першому класі. Але потім мама підказали, що це учительська. Бо там на стінах сузір’я АІСТиних випускників.

2012_12_06-06 Дарунки

Після цього ми всі пішли в учительську. Ми знайшли пакунок з подарунками і понесли його в зал. Там були китайські ліхтарики (аж двадцять) і диски з фотографіями та відео про перший клас. Коли всі розглянули подарунки, прибрали, ми вдягнулися і пішли на вулицю запускати ліхтарики. Перед тим як запустити ми загадали бажання. Коли ми запускали перший ліхтарик, у ньому виявили тріщинку – він не міг летіти. Тоді ми взяли другий ліхтарик, і він полетів! 

2012_12_06-05 Ліхтарик

Свято закінчилось. Мені все дуже сподобалось. Я думаю, що все вдалося, бо для цього разом працювали діти, батьки і вчителі. Спасибі всім за таке чудове свято!!!